Народні традиції свято береже та
шанує народ. Символи та обереги дійшли до нас із прадавніх часів. У
Стенятинській ЗШ І-ІІІ ступенів, яка працює за напрямком «Народознавчство»,
учні разом із класними керівниками досліджують традиції рідного села. Нещодавно
у школі відбулася
виховна година під назвою: «Це слово співуче – криниця, дзвінкої води
холодок», яку провели учні 5 класу з класним керівником Кушнір Г.Б.Школярі підготували розповіді про особливості і
традиції побудови криниць, які існують у різних регіонах України. Також вони розказували про давні вірування українців у
чудодійну силу води, які відбилися в багатьох святах і обрядах. Зокрема: це
свято Івана Купала, Водохреще, Великодні свята, весільні обряди і хрещення
дитини. Згадали учні і про Шевченка – Великого Кобзаря, який любив джерела,
криниці і оспівував їх у своїх творах. Особливо часто цей мотив з’явився у віршах, написаних, ним у далекій безводній
пустелі на півострові Мангишлак. Тут йому часто снились криниці рідної
Звенигородщини:
І, яр, і поле, і тополі
І над криницею верба.
Нагнулась, як та журба.
Далеко в самотній неволі.
Під час виховної години учні декламували вірші, співали пісні про
криницю: «Батькова криниця», «Розпрягайте, хлопці, коней», «Ой у полі
криниченька», «Тече вода, каламутна». Школярі показали присутнім інсценізацію
пісні «Несе Галя воду».Під керівництвом класного керівника Кушнір Ганни
Богданівни, учні зібрали багато повір’їв і прислів’їв про воду і криницю. «Будь
багатий, як земля, а здоровий, як вода» - мовить українське прислів’я.
Криниця у народі була символом
чистоти і святості, але найціннішим є духовне значення криниці, бо це чисте
джерело наших душ. Цей домашній оберіг об’єднує покоління. Адже криниці
копались дідами, батьками, а п’ють із них і бережуть пам’ять родоводу їхні діти
і онуки – прийдешні покоління народу нашого.
Керівник медотоб’єднання класних керівників
Павкович І.І
